Дефіцит пам'яті, дефіцит совісті...?!

19 травня Україна вшановувала пам’ять жертв політичних репресій. Відповідно до указу Президента, цього дня приспущені прапори на будинках і спорудах органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій на всій території України та на будинках закордонних дипломатичних установ. Ця дата встановлена з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних експериментів, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології.

Слово "терор” латинського походження і означає сильний страх, жах. Воно увійшло в усі європейські мови як політичний терор, політичне залякування, як особливий спосіб домогтися своїх політичних амбіцій. У 1917 році більшовики, під проводом Леніна, захопили владу в Петрограді. В їхніх руках опинилися фабрики, заводи, землі. Але того було мало, ще потрібна була Україна з її хлібом, цукром, вугіллям… Ось тому, добряче закривавивши багнети, із криками "Дайош!” i "Долой!”, увірвалися в Україну. Почалися масові арешти, безпідставні розстріли, реквізиція запасів збіжжя і худоби. Один з більшовицьких комісарів писав, що "кожний пуд заготовленого хліба забарвлений краплями крові”.

Крім грабіжницької політики не припинявся і національний терор. Для боротьби з "контрреволюцією” було засновано Всеукраїнську Надзвичайну Комісію. Так Україна опинилася під політичним терором. Людей розстрілювали за доносами, за підозрою у приналежності до "буржуїв”, офіцерів, інтелігенції. Відбувалося насадження нечуваної класової жорстокості, брехні, демагогії, нищення духовенства й храмів, насильницька колективізація, голодомори, безперервні масові репресії, сибірські каторжні концтабори…

Більшість дослідників дотримуються думки про те, що в 1936-1938 роках найвище політичне керівництво СРСР на чолі зі Сталіним вирішило знищити всіх політичних супротивників режиму. Не лише реальних, а й потенційних. Одночасно за допомогою терору здійснювалася "кадрова ротація” в усіх ланках управління країною. Хроніка основних подій терору, свідчить, що якраз найвище політичне керівництво ініціювало терор, а також виносило заочні розстрільні вироки за списками, підготовленими НКВС. Ніхто тієї "чистки” не міг уникнути: було пересіяне все населення.

На кожну республіку, область, район спускалися ліміти на репресії за категоріями "розстріл” і "ув’язнення” у співвідношенні один до трьох. Давалося право місцевим керівникам просити у керівництва НКВС додаткові ліміти на кількість репресованих. Хвиля репресій сягнула колосального розмаху!

В період "великого терору” 1936-1938 років було репресовано близько 3% населення СРСР. З них за політичними мотивами близько 2,5 млн. чоловік, або 1,6%. В Україні масові чистки почалися раніше й тривали довше. Понад 2 мільйони 800 тисяч чоловік стали жертвами розкуркулення й депортацій з України, що тривали протягом 1935-1951 років. За даними СБУ, більшість репресованих були етнічними українцями.

Жертвами більшовицьких експериментів стали й сотні ямничан, які загинули у вирі братовбивчої війни, від голодоморів та в сталінських концтаборах. За спеціальною рознарядкою арештовували заможних хліборобів, інтелігенцію.

На жаль, у вітчизняній історії було багато трагічних сторінок. Але те пекельне полум’я загартувало українську націю. Ми згадуємо минуле, щоб не допустити чогось подібного в майбутньому. Драматичні події, які пережив український народ, доводять, що насильство і тоталітаризм ніколи не приносили добра. Майбутнє процвітання України можливо побудувати тільки на принципах демократії, верховенства права та рівності перед законом.

    Україна вшанувала пам'ять про своїх синів та дочок, які загинули від злодіянь тоталітарного режиму.

Мільйони людей рішеннями сталінської влади було безпідставно оголошено «ворогами народу», страчено фактично без суду і слідства, приречено на муки та голодну смерть у таборах чи на засланні. Репресій зазнавали, як правило, найбільш обдаровані, працьовиті і соціально активні громадяни.

З кожним роком залишається все менше живих свідків того лихоліття. Наш обов'язок - берегти їхні спогади, передавати нащадкам правду про минуле, гідно вшановувати загиблих співвітчизників.

         Помолімося ж за вічний спокій невинно закатованих. Світла їм пам'ять.

Молитва на День пам'яті жертв Голодомору та політичних репресій

     Всемогутній і вічний Боже, Правителю людей і народів!  У покорі звертаємося до Тебе в цей день, коли ми згадуємо мільйони наших співвітчизників, які були вбиті безбожним комуністичним режимом у штучному голоді, тюрмах і концтаборах.  Просимо Господи благословити нас, аби над нашим краєм не панували вороги.  Благослови Господи нас достатком і благодатно тримай Свою правицю захисту над нами.  Допоможи всім нам пізнати і визнати, що свобода, процвітання та інші благословення приходять від Тебе і вчини нас вдячними до Тебе за всі Твої дари.

      Ми сповідуємо Господи, що ми цілковито не заслуговуємо на Твої благословення.  Безбожність, похітливість, крадіжки, убивства, інші явні та приховані гріхи й злочини є ганьбою нашого рідного краю і разом із іншими людьми ми можемо лише схилитися в ганьбі перед Тобою. Милосердний Отче!  Заради Ісуса прости нам наші особисті гріхи і наші національні гріхи. Просвіти нас Твоїм Словом. Вчини нас вірними громадянами України та гідними членами спільноти серед якої ми живемо. Дай, щоби завжди на першому місці в нашому житті був Ти, благодатний Бог.  Навчи нас жити в рідному краї так, як личить дітям Божим. Дай нам християнського відродження, і дай нам звернути до Тебе серця мільйонів людей, які живуть у невірстві.

          Коли наша пам'ять повертається до невинно убієнних, замордованих наших земляків, до тих, хто помер за наші свободи, учини нас вдячними та покірними. Дай нам сил робити все, аби зберегти свободу. Вчини нас старанними у молитві за Україну і за тих, хто має владу.  Дай нам сил свідчити, що не тільки теперішні християни, але й багато інших, ще невіруючих у Христа, можуть бути приведеними до вічного життя через Тебе.  Заради Ісуса. Амінь.

PS:  Саме у цей день, 19 травня, у приміщенні Ямницької школи проводились "Ямницькі вечорниці"!  Чи то у нас щось не так, чи, може, ми чогось не розуміємо??? А, може, дійсно, як сказав один відомий політик, " у нас дефіцит пам'яті та дефіцит совісті..."?