Прикарпаття мріє проектами

Раціональні, романтичні й утопічні – так можна охарактеризувати проекти від Франківщини, які перемогли у всеукраїнському конкурсі проектів і програм розвитку місцевого самоврядування. Відтак підтримані коштами Державного фонду сприяння місцевому самоврядуванню в Україні. Більшість з 20-ти проектів стосуються господарки сіл. Три покликані відновити басейни в районах. Один, наймасштабніший, проект присвячений створенню відпочинкової інфраструктури в Дністровському каньйоні. Скільки з них устигнуть втілити?

Дністровському ландшафтному парку обіцяють цивілізований туризм

Критерії успіху

Двадцять проектів на 8,7 млн. грн. Із них 4,2 млн. державних коштів, решта – гроші сільських громад, районних та обласної рад, райдержадміністрацій. Ідея – від сільської чи районної ради, далі – спільна творчість (складання проекту) і пошук грошей на реалізацію. Майже так само, як у бізнесі, коли під ідею шукають інвестора. Тільки війтам чи мерам, чи головам райрад, залежно від того, хто подає й утілює проект, доводиться прокладати дорогу до різних владних кабінетів. Бо без спільного фінансування проектів місцеві громади, 95% яких є дотаційними, зі своїми ідеями і потребами - приречені.

«Із 244 проектів з розвитку місцевого самоврядування, які перемогли на всеукраїнському конкурсі і підтримані коштами з держбюджету, 20 – наші, прикарпатські. У 16-х із них партнером є обласна рада», - констатує Юрій Цимбалюк, заступник начальника відділу забезпечення моніторингу обласних програм та аналізу бюджету виконавчого апарату Івано-Франківської облради. 

Державну підтримку здобула половина проектів, які були подані на конкурс від громад нашої області. Успішні стосуються типових проблем у господарці. Це сортування сміття, переробка відходів, прокладення водопроводів та постачання якісною питною водою, відновлення і модернізація вуличного освітлення, добудова й реконструкція дитсадочків і шкіл, медичних закладів та клубів. Утеплення стін і дахів, заміна вікон і дверей в останніх закамуфльована під «енергозбереження» та «духовне відродження».

«В проектах, які подають на конкурс місцеві ради, оцінюється актуальність проблеми і новаторство у її вирішенні», – відзначає переможець конкурсу Анатолій Лущак, сільський голова Старого Лисця (Тисменицький район). За його словами, саме ці критерії назвала вирішальними при виборі проектів Експертна рада Фонду. «Кілька років тому актуально було писати проект на придбання шкільного автобуса, – наводить приклад успішний війт. – Торік усі подавалися на вікна-двері. Тепер ця «мода» відходить. На першому плані - екологія і використання природних ресурсів».

Щепа як приклад

Голова Старого Лисця знає, що каже. Його сільрада другий рік поспіль ходить у переможцях конкурсу. «Торік нас визнали найкращими серед сільських громад області. Цього року ми – на другому місці», - пишається Анатолій Лущак. Його цьогорічний проект продовжує попередній. І стосується переробки відходів, а саме – деревини. Це підв’язали до вирішення екологічних проблем села, санітарних проблем території, переходу на альтернативні джерела енергії, економію бюджетних коштів і врешті-решт вийшли на створення продукту, який може дати селу ще й економічну незалежність. Простіше кажучи, сільрада зможе заробляти.

Перший проект присвятили утилізації деревини. В околицях кожного села, пояснює Анатолій Лущак, гниють купи дерева. Маємо забруднення довкілля. Купки відходів складаються на подвір’ях сільських ґаздів, які потім всі ці дошки, бруски, стовбури дерев і гілляки палять. Маємо забруднення повітря. «Допоможіть нам придбати щепорізочну машину, ми будемо все це утилізувати», – розвинув був концепцію війт. І поцілив одним пострілом двох зайців. По-перше, отримав машину. По-друге, одержав щепу для твердопаливних котлів. Саме в цей час сільрада Старого Лисця відмовилася від газу і перейшла на альтернативне паливо. Адмінбудинок і клуб, а пізніше і садок почали обігрівати дровами та щепою. Так за минулий рік зекономили 200 тис. грн. бюджетних коштів. Іронія долі в тому, що на цю суму економії «урізали» бюджет сільради на поточний рік. Але це вже інша історія.

«Ми розібрали завали від осіннього буревію і почистили цвинтар. Дерево подрібнили і спалили в котлах. Цього вистачило на цілу зиму, – пояснює війт. – Дрова цього року вже не купували». Пішли далі. Гостре ґаздівське око побачило захаращені лісові просіки, узбіччя доріг, зарослі меліоративні канали. «Чагарники на землях сільськогосподарського призначення - це порушення земельного законодавства», – відзначає Анатолій Лущак. Звідси – другий проект сільради «Місцеві природні ресурси – запорука енергетичної безпеки громади». Тепер сільрада просить устаткування для виробництва паливних палет чи брикетів. Щепи, судячи з ареалу проекту, не бракуватиме. Комунальна служба сільради матиме ще п’ять робочих місць. Село – впорядковані околиці. Селяни – альтернативне паливо. Не здивуємося, якщо невдовзі від газу відмовиться вся тритисячна старолисецька громада.

Всі хочуть плавати

Серед проектів-переможців немає жодного франківського. Міська рада подалася на конкурс, але не витримала конкуренції. Не продемонструвала оригінальності. А могла би. Як-от мерія Житомира, що отримала 245 тис. державних гривень на «підвищення безпеки руху на нерегульованих пішохідних переходах шляхом упровадження інноваційних рішень». Кажуть, що встановлять спеціальну огорожу і зроблять кольорову розмітку, плюс інформаційна кампанія. От вистачає у людей клепки. Як і на проекти з утилізації медичних відходів чи створення центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів – ці теж отримали кошти на втілення. Або ж басейни. Без басейнів тепер, кажуть, немає життя, особливо в райцентрах.

На Франківщині Держфонд сприяння місцевому самоврядуванню підтримав цього року одразу три проекти, присвячені плаванню. Відновити роботу басейнів мають на меті Долинська, Снятинська і Косівська районні ради. Вартість проектів – майже мільйон гривень кожного. Половину фінансує держбюджет.

«Реконструкція плавального басейну в Рожнівському навчально-виховному комплексі» - це косівський проект. Ініціатор - відомий плавець, заслужений тренер України, майстер спорту з плавання та морського багатоборства Михайло Бович. Він зумів «заразити» своєю завзятістю голів РДА і райради. Аж так, що ті подалися на конкурс проектів.

До того косівчани лобіювали два басейни: у Косові мав бути збудований відкритий плавальний басейн із закритою залою та готелем, а в Рожневі планували відновити той, що простоював. Для цього навіть заручилися підтримкою керівництва Федерації плавання, яке «тиснуло кнопки» на рівні Києва. Та зупинилися на менш вартісному варіанті. У Рожневі басейн потребує нового водогону, котельної, очисних споруд, а територія довкола нього – водовідведення. Слід замінити вікна й двері, відремонтувати дах будівлі. Треба оновити чашу басейну. Автори проекту, а це райрада, вважають, що є сенс відновити у цьому селі діяльність дитячої спортивної школи, адже тільки в місцевому колегіумі від Києво-Могилянки навчаються майже 900 учнів. Тут є спортивні зали, де проводять змагання районного та обласного рівнів.

Другий за рахунком проект з відновлення басейну втілюватиме цьогоріч Снятинська райрада. У Снятина є амбіції стати базовим містом, яке виховуватиме спортсменів-плавців для національної збірної України. На щось подібне, тільки стосовно хокею, замахнувся був Калуш зі своїм Льодовим палацом. Історія відома. «Краще би збудували басейн», – злословлять калушани.

Здичавіла атракція?

Підтримано чимало проектів місцевого самоврядування, які стосуються туризму. На всеукраїнському рівні це створення Парку трипільської культури та прокладення маршруту «Стежками Петриківщини», розвиток етнотуризму в Криму і велотуризму в гірських районах Львівщини. Є в переліку і проект обласної ради «Дністровський каньйон – одне з семи чудес України», в якому йдеться про розвиток туризму на території регіонального ландшафтного парку.

«Просили 952 тис. грн., дали нам 450 тисяч», – розповідає один з авторів проекту Юрій Цимбалюк. Це означає, що від частини заходів, передбачених проектом, треба буде відмовитися. Днями відбулася робоча зустріч-нарада виконавців проекту, на якій визначалися з пріоритетами. На думку Юрія Цимбалюка, головне завдання – провести зонування території Дністровського регіонального ландшафтного парку, лише потім можна буде говорити про організацію сплавів Дністром та інший відпочинок.

Ландшафтний парк як обласна структура був створений у 1993 році на базі двох районів – Городенківського й Тлумацького. Їх території, а це 19,6 тис. га, повністю увійшли до парку – вкупі із ділянками, які тривалий час були в користуванні територіальних громад і окремих селян. Так само, як свого часу в Карпатському національному парку, це створило конфліктну ситуацію з місцевим населенням. «Дністровський ландшафтний парк – це, з одного боку, заповідна земля, а з другого – земля сільськогосподарського призначення, – розтлумачує спеціаліст облради. – Досі парк не має визначених меж в натурі, не було проведено зонування його території. Без документу, в якому буде виписана організація парку, без адміністрації ця територія для рекреації – мертва. Треба визнати, що досі тут процвітав дикий туризм».

Щоби зробити туризм цивілізованим, автори проекту передбачили створення вздовж каньйону п’ятьох типових стоянок – із смітниками, біотуалетами, мангалами, альтанками, криницями і впорядкованими майданчиками для наметів. Орієнтовно на 50 чоловік, з виходом до Дністра. Виглядає на те, що тепер доведеться вибирати між документами, які узаконять парк, та його інфраструктурою й інформаційною «розкруткою».

«Багато що залежить від того, коли в область прийдуть гроші», – додає Юрій Цимбалюк. Поки що дані про переможців Конкурсу проектів та кошти для них не отримали підтвердження відповідною постановою Кабміну. Відтак, узятися за втілення проектів наразі неможливо. Документальна процедура займе ще місяць-два. «Можемо не встигнути освоїти кошти», - застерігає спеціаліст облради. Минулого року частину коштів довелося повернути Фонду. Кілька проектів безнадійно «зависли».