Чому ми так живемо, або може ми не телята ?

                                                                                    А світом фальш оволоділа,

                                                                                    І вже нема нікому діла

                                                                                    До всього цього, до людського

                                                                                    Державного чи громадського.

                                                                                    І людям краще золотого

                                                                                    Покласть в кишені.

                                                                                   І з грішми, забувши сором одійти.

                                                                                   Брати і сестри за рідню

                                                                                   Вважають фальш, обман, брехню.

                                                                                   І користуючись ними,

                                                                                   Словами гарними, пустими,

                                                                                   Дають обіцянки брехливі.

                                                                                   Роками дурячи, зрадливі,

                                                                                   Сидять в чиновниках вони.

                                                                                        (Автор невідомий).

     У цих  нехитрих віршованих рядках сконцентрований весь той негатив, що притаманний нинішньому політикуму. Маємо вибирати, фактично не маючи вибору. Доморощені гетьмани та гетьманчуки не можуть поділити булави та клейноди, а простий люд не знає, до кого пристати. Хоча заради справедливості треба сказати, що вже ніхто і нікому давно не вірить. Бо ж скільки можна наступати на одні і ті ж граблі?

     Хтось любить каву, хтось чай. Хтось зиму, а хтось літо…  Всі люди різні – це аксіома. І не варто думати,  що різні люди вчинять однаково в такій самій ситуації. Хтось зрозуміє та допоможе, а хтось обернеться спиною. Так і в суспільному житті. Скільки людей – стільки й думок. І це прекрасно, що вже немає тієї країни, в котрій всі повинні однаково говорити та думати. А той, на наш погляд, хто вимагає для себе статусу священної корови, ризикує перетворитися ( або вже перетворився) на політичний труп. І спроба затулити рота, відмовити іншим у праві на власну думку і її висловлення – просто ще один крок у цьому сумнівному і сумному напрямку.

   Є такі загальні фрази, що чіпляють. Вміло ними маніпулюючи, політикам різних рівнів інколи вдається на короткий час ввести людей в оману. До того ж, людям властиво сприймати передусім вербальну, тобто усну інформацію. А вона, інколи, суперечить письмовій – тій, що є насправді. А правда, як говорить східна мудрість, -  це не завжди те, що вважають люди, а те, що є насправді.

    Читаючи останній  номер газети «Ямниця», а саме інформування сільської ради про продаж ПАТ «Івано-Франківськцемент» майже 70 гектарів землі, і будучи присутніми на згаданій сесії, ми довго не могли зрозуміти, звідки взялося таке рішення. Депутати голосували по даному питанню тільки  один раз за затвердження експертно-грошової оцінки землі в цілому, разом за всі ділянки, практично без обговорення. Не розглядалося дане питання і на депутатських комісіях (і як воно могло розглядатися, коли технічні звіти про оцінку землі, за нашою інформацією, надійшли в сільську раду у день проведення сесії), та й на самій сесії ніхто із депутатів навіть не взяв до рук дані звіти.

   Такі дії, на нашу думку, можуть підпадати під дію Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»  (розділ 2 стаття 6 частина 1 – неправомірне сприяння фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності), а також інших законодавчих актів України.

    Проголосували депутати по даному питанню  один раз. І все! Ні про які відтермінування платежів та інші ініціативи ПАТ не йшлося! (Може, доголосовували деінде?) Хоча, згідно із чинним законодавством України мала б голосуватися ціна кожної із п*яти ділянок окремо,потім в цілому, далі рішення про розтермінування платежів (за згодою сторін) і т.д . Повинно було бути хоч якесь обговорення ціни землі ( бодай для протоколу або про людське око). Нічого цього близько не відбувалося. Мало того що продали, як кажуть в народі, корову по ціні кози, та ще й процедуру продажу не зуміли провести законно.

    У діях кожної людини існує кілька мотивацій, але навіть тоді, коли кожна з них є щирою, та яка називається першою  (а ми їх чули дуже багато), ніколи не є найголовнішою. А про найголовнішу вам ніхто і ніколи не скаже.

Але немає, як відомо, нічого таємного, щоб не стало явним.  Яка ж була справжня мотивація депутатів та голови щодо продажу землі і хто від цього виграв, покаже час. А нам , жителям Ямниці, хотілося б, щоб рішення, які приймає сільська рада, були зрозумілими у вимірах і орієнтирах якоїсь доцільності. А то інколи виходить, як у відомому російському мультфільмі : «А почему так вышло? Что у вас средств не хватает? Средства у нас есть.  У нас ума не хватает!» Наївними також виглядають спроби здорового діалогу із владою. Намагання щось пояснити, пояснити і запропонувати. Скоріш за все це той випадок, коли якнайкраще підходить біблійна фраза  «вони не відають,  що чинять».

      Для того щоб будувати майбутнє, треба цінити істину, бо істина це твердий фундамент. Для того, щоб мати цю істину, треба мати відповідальність,бо її треба відстоювати. Щоб мати відповідальність, потрібна сміливість, бо відповідальність – це готовність відповідання за свої дії. Щоб мати сміливість, людині потрібна віра, бо, маючи віру людина має те, що більше за життя.

   Надія помирає останньою! Ця крилата фраза класика - це мізерна надія, що жевріє в серці українця небайдужого, може навіть часом наївного.

    Ніколи не треба опускати руки. Все так не буде…

                                                  Громадська організація «Поклик Ямниці»