Ямницька карма ?

  Чи замислювалися  ми , чому це саме так і чия на це воля ?

   Більше ста юридичних та фізичних осіб суб*єктів господарювання зареєстровано на території  Ямницької сільської ради. Більше половини із них є землекористувачами. Одні мають землю в оренді, інші в постійному користуванні. А є і такі, що вже встигли викупити у громади (сільської ради) землю і мають її у власності. Власників землі небагато. Серед них слід відмітити ТзОВ «Ресурси» (1,47 га), ТзОВ «Соснина» (1,06 га), Іващенко І. Є. (0,55 га), а також ще декілька підприємців, що мають у власності невеликі земельні ділянки. Нещодавно до них приєднався і ПАТ «Івано-Франківськ-цемент» (69, 3889 га), викупивши всю землю, на якій розташований.

    Інша група, що має землю у постійному користуванні, складає орієнтовно вісімнадцять підприємств. Найбільше землі мають ПАТ «ТОС Барва»   (131 га),  КП «Водоекотехпром» (33,8 га),  ДРБ ДП №31 (8,55 га), ДП Івано-Фанківськоблавтодор» (3,22 га), СУ-53(2,1 га) та інші. Всі вони платять у бюджет сільради мінімальний  1%  від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок (для довідки: плата може встановлюватися сільською радою від  1%  до  3 %) і мають необмежений термін користування землею.

     І нарешті третя група підприємств та підприємців, що мають землю в оренді. Ця категорія платить найбільше (від 3 %  до  12 %) і є найбільшим наповнювачем сільського бюджету по статті плата за землю. Вони мають визначений договорами термін оренди. Ставки податків тут різні, і для юридичних осіб нижня межа (прийнятим сільрадою положенням про оренду) встановлена у  5 % . У цьому списку більше двадцяти підприємств та підприємців. Серед найбільших ДП «Ямниця» (83,90 га –  новий власник підприємства  Бахматюк ),  ТзОВ «Технотара» (1,88 га), ПП Рудницький (1,1 га), ЗАТ «ПКК» (1,08 га) та інші.

   За 2011 рік до бюджету Ямницької сільської ради ( див. доходи сільради на сайті ГО) від усіх категорій землекористувачів надійшло  1 255 213 гривень. Екологічний податок та податок за забруднення склали 223 361 гривню.  Ці суми могли  б бути і більшими. Маємо приклади відмови підприємцям у виділенні землі  або відхилення таких заяв до вивчення (окремі заяви вивчаються роками без надання жодної відповіді заявникам), які із етичних міркувань не наводимо. Хоча, за словами очільника області п. Вишиванюка М. В., якщо є вільна земля і підприємці хочуть на ній організовувати свій бізнес, який є безпечний для довкілля та корисний для громади, то не розгляд або відхилення таких заяв є злочином проти держави.  І в цьому ми з ним згідні.

     Маючи такий розлогий перелік землекористувачів та земельних ділянок, задаємо просте питання: яка вигода, крім плати за використання землі, ямничанам ? Можливо, всі вони працевлаштовані, із високими зарплатами та рівнем достатку ( про окремих керівників різних підрозділів підприємств мова не йде) подумаєте Ви?  Ні ! Тоді чому, роблячи поступки окремим підприємствам у вигляді низької орендної плати та плати за землі, надаючи зелене світло їхньому бізнесу, даючи дозволи на всі можливі реконструкції, модернізації і т.п. ( інколи навіть не цікавлячись можливими наслідками  таких дій та не отримуючи  натомість нічого на соціально-економічний розвиток села) маємо  «віддяку»  у вигляді скорочення та звільнення ямничан, в упередженому ставленні до них при прийнятті на роботу і т.д.

     Аналізуючи, хто ж працює на підприємствах, розташованих на території Ямницької сільської ради, приходимо до невтішного висновку, що в основному це люди, які до Ямниці не мають ніякого відношення. А ми, як гостинні господарі, в цей час їздимо в пошуках роботи: хто за кордон, хто в столицю, а хто до обласного центру (благо,  недалеко).  Чи справедливо, що на своїй землі ми не маємо роботи,  спитаєте Ви ? Ні, не справедливо !

      На запитання до одного із керівників підприємства на сесії сільської ради, чому у його колективі так мало ямничан, відповідь була приблизно такою; ямницькі люди – пияки, і вони не хочуть працювати  ( легко продовжити  його тезу словами: а чужі – більш дисципліновані, ними легко керувати і їм можна платити мізерну зарплату, тому що у себе вдома можливості працевлаштуватися у них немає). Або зі слів іншого керівника, адресованих також і до ямничан, що будуть вони (працівники)  працювати  «за миску зупи…»

     А слово, воно, як відомо, не горобець…

    Хіба нам, ямничанам, не образливо чути про себе такі слова?   Ямниця – село із давньою та славною історією, традиціями, розумними, освіченими та працьовитими людьми – і таке порівняння ?  Що це ?  Така наша карма ?  Чому ми дозволяємо про себе таке говорити ?

    У народу, який не пам*ятає та не знає своєї історії, немає майбутнього.

    Ямничани ! Згадаймо, хто ми ! Хто не чув – почуйте, хто не знав – дізнайтесь. Будьмо горді своїм селом та примножуймо його славну історію та традиції.

         Не будьмо байдужі !

Р. S.   На жаль вже 23 роки в селі немає будинку культури. Нема також і

           музею села Ямниці, де б молодь (та й не тільки) могла черпати

           історичні знання та наснагу.

                                          Громадська організація   «Поклик Ямниці»