Що згорить, те не зогниє

Івано-франківське сміття можуть спалювати  на місцевому цементно-шиферному комбінаті
Викидаючи щодня сміття, мало хто задумується, куди ж воно зникає. Тим часом з кожним роком його кількість зростає, а можливості старих традиційних сміттєзвалищ не безмежні. Пошуки ж нових місць для полігонів складування твердих побутових відходів завжди наштовхуються на опір громад, які не хочуть сусідства з такими екологічно проблемними об’єктами.  Тому замість місць під нові сміттєзвалища  доцільніше  шукати нові методи і технології утилізації відходів. Тим більше, що сміття з постійного джерела проблем, за певних умов, може перетворитися у невичерпне джерело альтернативної енергії. Зараз міська влада веде перемовини з керівництвом ПАТ «Івано-Франківськцемент» щодо можливості спалювання неорганічних відходів у цементних печах, завдяки чому навантаження на міське сміттєзвалище може зменшитись на 70-75%. Таким чином, окрім свого основного завдання – виробництва цементу, це місцеве підприємство допоможе містові вирішити питання комплексної утилізації відходів.

«Сміттєвий» протест
Івано-Франківську сміттєва проблема почала «вилазити боком» у 80-х роках минулого століття. Кажуть, що тоді у селах Підпечери та Підлужжя начебто різко збільшилась кількість новонароджених з різними фізичними та психічними вадами. Щоправда, цілковито довести вину у цьому поруч розташованого міського сміттєзвалища тоді так і не вдалось. Місцеві мешканці ще довго змушені були терпіти таке сусідство. Але під час «перебудови» їхній терпець урвався, вони почали чинити опір і  перегородили сміттєвозам дорогу на звалище. З листопада 1989 року сміття з міста тимчасово почали вивозити на околиці Хриплина, а нове місце під міське сміттєзвалище почало шукати і міське, і обласне начальство.
У грудні 1991 року інститут «Івано-Франківськкомундорпроект» управлінню житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому видав проект полігону твердих побутових відходів в урочищі «Рибне» Рибненської сільської ради Тисменицького району. Експлуатувати нове сміттєзвалище, яке спершу було розраховане на 15 років, з лютого 1992 року розпочало тоді ще комунальне автотранспортне підприємство «0928».
Метод утилізації сміття, який застосовується на міському сміттєзвалищі,  називається ліквідаційним біолого-механічним. Відходи зсипаються у попередньо підготовлений котлован – т.зв. чек – і ущільнюються. При досягненні  двометрової товщини ущільнений шар сміття перекривається ізоляційним шаром грунту товщиною 0,25 м. У такий послідовності цей процес повторюється до досягнення шаром сміття граничної позначки висоти, згідно з проектом.

Вичерпний ресурс
Коли починалась експлуатація нового сміттєзвалища, комунальники запевняли, що воно чи не найкраще, а вибране для нього місце – взагалі ідеальне. Саме тут є глибинний товстий шар глини, своєрідний замок, який перешкоджає потраплянню забрудненої води і фільтрату – рідини, що утворюється від перегнивання сміття – у грунт. Головним же недоліком проекту цього полігону ТПВ є те, що ним не передбачено варіанта відведення з його території отого фільтрату. До речі, цю проблему повністю не вирішено й досі. Але коли у лютому 2000 року, через загрозливе накопичення фільтрату, обласне управління екобезпеки видало перспективну постанову про призупинення з 01.06.2000 р. експлуатації сміттєзвалища, фільтрат з нього таки почали вивозити на очисні споруди. Спершу машинами, а згодом раз на два роки для цього почали розгортати тимчасовий трубопровід.
Зі збільшенням кількості сміття розросталося і сміттєзвалище. Останнім часом тут щороку вводять в експлуатацію по два нових чеки. Віднедавна сюди почали звозити відходи не лише з Івано-Франківська, але й з інших ближніх і дальніх районів області. Загалом – 81 підприємство. За рік полігон в середньому приймав 400 тисяч кубометрів сміття, а у 2013-му ця цифра сягнула – 497 тис. 784 «кубів». Зараз сміттєзвалище займає площу майже у 30 гектарів і, за підрахунками комунальників, його має вистачити до 2020 року. А потім треба буде збільшувати територію ще на 10 га, яких мало б вистачити ще на 20 років.
Однак безмежно збільшувати площу діючого сміттєзвалища не можливо. Міська влада це розуміє і шукає можливостей зменшення навантаження на нього. Спершу в Івано-Франківську намагались впровадити сортування сміття, побудувати сміттєпереробний завод, а тепер почали говорити про можливість спалювання неорганічних відходів.

СпалюватиАльтернативне паливо сміття люди почали давно. Перший сміттєспалювальний завод побудували ще у 1874 році в англійському Нотінгемі. Але дуже швидко з’ясувалось, що сміттєспалювальні заводи екологічно шкідливі. Процес горіння у їхніх спалювальних установках малоінтенсивний і неповноцінний. Він проходить при досить низькій максимальній температурі – 850 градусів за Цельсієм – і нестачі повітря, з утворенням токсичних викидів. Тож за кордоном дійшли висновку: сміття доцільніше спалювати, використовуючи його як додаток до палива у промислових печах. Виявилось, що найбільше для цього підходять цементні печі.
Європейські цементні заводи уже тривалий час використовують сміття як альтернативне паливо і замінник сировинного матеріалу при виробництві цементу, роблячи свій вагомий внесок у знищення і зменшення кількості відходів. А використання такого альтернативного палива у цементній промисловості офіційно визнане Європейською комісією кращою ресурсоефективною практикою в рамках флагманської ініціативи «За ресурсозберігаючу Європу» стратегії «Європа 2020», як оптимальний спосіб зменшення залежності від природного палива і зменшення викидів СО2 у довкілля.

Екологічні переваги
Виробництво цементу потребує високої температури. Температура в цементній печі майже 2000 градусів Цельсія дозволяє знищувати більшість промислових і побутових відходів. При цьому зовсім не утворюються токсичні речовини, бо вони починають розпадатися при температурі вище 750-800 градусів. Важкі метали, скло, каміння згорять, окисляться, сплавляться, перетворившись у шлак, який з попелом перейде у клінкер, утворивши з мінералами, що до нього входять, тривкі стабільні хімічні сполуки.
Характеристики цементних печей і проходження у них процесу горіння лише доводять їхні переваги щодо спалювання сміття. Але громадськість, турбуючись про вплив на екологію, може цього не сприйняти. І даремно. Адже викиди цементних печей у довкілля походять з сировинних матеріалів і не залежать від виду палива. Тож спалювання сміття замість традиційного палива не спричинить негативних наслідків для природи. Навпаки, екологічна ситуація може покращитись, бо зменшиться кількість сміття, яке захоронюватимуть на полігонах.
                                                                                   Іван ГІРАК

     12 березня 2015 р.                                                  газета "Західний кур'єр"