У селі Ямниці неподалік Івано-Франківська в неділю жителі села святкували 20-ліття повернення релігійної громади до УГКЦ. Ямницька громада парафії Св. Миколая була першою на Прикарпатті, яка разом із священиком митр. прот. Михайлом Федораком вийшла з підпорядкування Російської Православної Церкви та повернулася до віри батьків. Отож майже тиждень тому, 25 жовтня, громада зустрічала хлібом-сіллю двох єпископів — владику Івано-Франківського кир Володимира Війтишина та владику Коломийсько-Чернівецького кир Миколая Сімкайла. По вітальних словах молодих ямничан єпископи очолили Божественну Літургію в співслужінні єпархіального духовенства за присутності канцлера УПЦ КП митр. прот. Василя Бурака.
Знакове галицьке село
Ямниця має давні традиції активного релігійного і
національного життя. Як зауважує історик ігор Дейчаківський, ще з часів
Визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. під проводом гетьмана
Хмельницького. А вже у XIX cт. селяни зі своїм парохом о. Антонієм
Струтинським були дуже активні в антиалкогольному русі, який тоді
поширився Галичиною. Згодом, 1896 року, в селі постала читальня
«Просвіти». Початок ХХ століття відзначений поширенням січового руху, а
ямничанин Дмитро Катамай був одним з його чільних натхненників та
організаторів і відіграв значну роль у поширенні ідей січового
стрілецтва на Західній Україні.
В роки Першої світової війни село було повністю
знищено. Повоєнне відродження села пов’язане з іменем місцевого
священика о. Юстина Гірняка. Саме під його орудою зведено церкву Св.
Миколая, Народний дім, засновано й відновлено практично всі національні
громадські організації та мистецькі осередки, які діяли того часу на
Західній Україні. Ще перед Першою світовою та в період між світовими
війнами парох Ямниці
о. Юстин підняв своєю працею громаду настільки,
що вона за рівнем національної свідомості, за розвитком аматорських
мистецьких колективів, за матеріальними статками, за рівнем освіти,
навіть футболом, яскраво вирізнялася своєю самобутністю на
Станиславівщині.
У часи визвольних змагань учасниками боротьби було
300 ямничан, з яких 140 поклали своє життя на вівтар Вітчизни, серед
яких — заступник голови Станиславівського проводу ОУН Володимир
Дейчаківський та провідник ОУН Буковини Василь Савчак («Сталь»).
Влітку 1989 року, зразу ж після відправи в
Дем’яновому Лазі, в Ямниці організувався осередок руху, й Ігор
Дейчаківський поставив питання про перехід громади і храму в лоно УГКЦ.
Відомими виходцями з села є музиканти Андрій
Дейчаківський та Богдан Катамай, заслужений працівник культури Богдан
Коваль, директор Української гімназії в Івано-Франківську Ігор
Дейчаківський, народний депутат України Роман Ткач, депутат
Івано-Франківської обласної ради Романія Постолянюк.
Відзнаки Церкви для ямничан
Після спільної подячної молитви єпископ Івано-Франківський кир Володимир Війтишин відзначив грамотами всіх тих, хто відстоював УГКЦ в час підпілля та час легалізації Церкви і хто спричинився до відновлення парафіяльного храму та переходу парафії в лоно УГКЦ. Це — Семен Дейчаківський та Роман Ткач. Єпископською грамотою за ревне сприяння і допомогу в переході громади в лоно УГКЦ було відзначено п. Анну Федорак — їмость митр. прот. Михайла Федорака, а ще — Петра Савчука, Ірину Мороз, Семена Дейчаківського, Марію Дейчаківську, Антона Тиркота, Марію Федорак, Ярослава Малика, Миколу Шпильчака, Івана Ковальчука, Василя Ребрика, Івана Комара, Миколу Хлібкевича, Ярослава Мельника, Степана Вірсту, Михайлину Бондарчук, Мирослава Зуб’яка, Ганну Призляту, Євгенію Коновалик, Ганну Липецьку — і це далеко не всі свідомі люди ямницької громади, які стояли біля початків відродження своєї Церкви в селі. Окрім того, за жертовність у відновленні парафіяльного храму патріаршими грамотами глави УГКЦ блаженнішого Любомира Гузара відзначено народних депутатів України Романа Ткача, Миколу Круця, Зіновія Шкутяка, депутата обласної ради Романію Постолянюк.
